Глобальний Союз Учених за Мир – це нова сила в сфері запобігання тероризму, війни і соціального насильства за допомогою застосування передових, перевірених на практиці способів розв’язання конфліктів, забезпечення національної безпеки і глобального миру.
Історія створення і місія Глобального Союзу Учених за Мир
Г
лобальний Союз Учених за Мир (ГСУМ) було створено рішенням Оглядової конференції після невдалої дипломатичної спроби підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у 2005 році. Цей дипломатичний провал підтвердив дуже небезпечну залежність сучасного політичного світу від зброї, що має величезну руйнівну силу і становить загрозу існуванню людства та інших планетарних видів.Багато учасників конференції, а також провідні учені та відомі лідери світу, занепокоєні і засмучені безвихідною ситуацією, що склалася, усвідомлюючи наслідки використання ядерної зброї, з метою припинення поширення ядерної зброї у світі, а також сприяння застосуванню альтернативних, мирних способів вирішення конфліктів, домовилися про створення Глобального Союзу Учених за Мир. (Дивись Директори ГСУМ.)
Сьогодні ГСУМ став рушійною силою для запобігання тероризму і війни на всіх континентах та сприяння миру у світі.
Місія ГСУМ:
- Припинити розповсюдження ядерної та інших видів зброї масового знищення;
- Зменшити ступінь залежності від насильницьких методів вирішення конфліктів;
- Запобігти загостренню протиріч у суспільстві, які призводять до виникнення соціальних конфліктів і тероризму;
- Проводити наукові дослідження і сприяти використанню і поширенню мирних підходів для запобігання конфліктам, зміцненню національної безпекиі пропагуваннюу світі.
Передумови
Упродовж понад 60 років науковці постійно попереджають про катастрофічні наслідки термоядерної війни і закликають заборонити у світі зброю великої руйнівної сили. Для вирішення цієї екзистенціальної загрози Альберт Ейнштейн і Бертран Рассел створили першу групу видатних вчених та науковців:
Резолюція Рассела-Ейнштейна від 1955 року
Про небезпеку ядерного знищення
“Зважаючи на те, що в будь-яку світову війну у майбутньому, буде точно застосовано ядерну зброю, і вона становить загрозу для майбутнього всього людства, ми наполегливо закликаємо уряди усіх країн, усвідомити і визнати факт, що мета їх діяльності не може сприяти світовій війні, а тому ми закликаємо їх знайти мирні засоби для врегулювання суперечностей.”
Пагвоський рух учених, які виступають за мир, роззброєння та міжнародну безпеку, запобігання світової термоядерної війни та наукову співпрацю, 1982
Найбільша криза
“Світ і далі рухається постійно прискореними темпами до найбільшої кризи цивілізації, до точки, з якої немає дороги назад. Людство буде продовжувати жити на межі глобальної катастрофи до того часу, поки ядерна зброя залишатиметься в арсеналі багатьох держав, які погрожують значним нарощенням ядерного потенціалу, оскільки немає більш ефективної угоди про нерозповсюдження такої зброї.”
Союз занепокоєних учених, 2002
Безуспішність ПРО
“Протиракетна оборона не розглядається як головна загроза сучасності. У країн, що розвиваються мало причин застосувати ракети дальнього радіусу дії. Інші способи доставки дешевші, надійніші, менш зумовлені, і можуть доставити великі корисні вантажі точніше, ніж ракети дальнього радіусу дії. Величезний ядерний потенціал США не зробить становище безпечнішим, а лише збільшить загрозу.”
Пагвоський рух учених, 2004
Загроза ядерного тероризму
“Зважаючи на реальну можливість того, що терористи можуть придбати і використати ядерну зброю для знищення сотень тисяч невинних людей, необхідність усунення загрози від застосування ядерної зброї сьогодні актуальна, як ніколи раніше.”
Постійна загроза
З часів Рассела-Ейнштейна, багато провідних вчених і наукових союзів постійно попереджали, що ядерна зброя становить велику небезпеку. Проте, не зважаючи на ці наполегливі попередження, ядерні країни і далі розширюють і/або модернізують свою смертельну зброю. Деякі з них розробили особливий вид дестабілізуючої бойової зброї такої, як ядерна «протибункерна бомба»; вона стирає межу між звичайною та ядерною війною, що збільшує вірогідність вперше використати ядерну зброю. Тому багато держав, які сьогодні не мають власної ядерної зброї, сповнені рішучості щодо створення власного ядерного потенціалу для самооборони.
Історична мотивація для дотримання ядерного шляху полягала в тому, що проти ядерного нападу не існує повністю безпечного захисту. Тому єдина можлива стратегія захисту – мати власний ядерний арсенал і, таким чином, становити реальну загрозу знищення від ядерного удару, завданого у відповідь.
Ця стратегія захисту, що заснована на смертельній відплаті, тобто «взаємно гарантованому знищенні» створила небезпечне глобальне протистояння. В історії зафіксовано багато випадків, коли довготривала напруженість була за крок до початку руйнівної ядерної війни. І недавні події підкреслюють загрозу цивілізації, що створює єдиної нестабільна лінійка з доступом до ядерної кнопки.
Необхідність нового підходу
Зміни у геополітичній ситуації, поява терористичних національних держав, стратегія ядерного стримування – все це стає все менш ефективними і застарілими способами протидії. Загроза завдання ядерного удару у відповідь не зможе стримувати терористичні групи або терористів-смертників, готових пожертвувати своїм життям для знищення політичних і релігійних ворогів або терористичні організації, які не мають суверенної території, і могли б стати ціллю для завдання удару у відповідь.
Сьогодні кожна країна вразлива і мало захищена. Навіть наймогутніші держави стали жертвами ескалації терористичних актів. Традиційні підходи військових на основі сили виявилися неефективними, щоб запобігти таким проявам насильства. Спроби дипломатів врегулювати конфлікти мирним шляхом мають аналогічний результат. Компроміси і дипломатичні рішення не дають бажаного результату у сучасному світі, для якого такими природними стали бойові дії та регіональні конфлікти. Зазвичай, угоди щодо припинення вогню, яких вдалося досягнути такими неймовірними зусиллями, мають лише тимчасовий і малоефективний результат. Домовленості на папері виявилися занадто слабким підґрунтям для створення і забезпечення міцного миру.
Стало зрозуміло, що потрібен абсолютно новий підхід, що базується на інших принципах. Результати наукових досліджень показують все більш очевидне: традиційні підходи до вирішення конфліктів на їх запобігання недієві в основному тому, що вони не вирішують проблему, яка лежить в основі насилля і соціального конфлікту – не знімають гострі політичні, етнічні та релігійні суперечності та стреси, які сприяють поширенню тероризму і конфліктів. Для того, щоб застосування дипломатичних та інших підходів мало успіх, спочатку необхідно застосувати ефективні засоби, щоб ліквідувати такі й подібні чинники напруги – підходу, який може запобігти переростанню цих суперечок у відкриту ворожнечу як найвищу форму конфлікту.
Добрі новини у тому, що нині вже існують новаторські, ефективні методи і підходи для запобігання конфліктам та захисту від них. У ключових аспектах, застосування зазначених методів вже дає кращі результати, ніж традиційні підходи до забезпечення безпеки і миру. Саме ці інноваційні підходи, що довели свою ефективність, відносяться до основних напрямів діяльності ГСУМ. Більш детальну інформацію про даний підхід викладено у розділі Шляхи подолання світової кризи.